По благословению Преосвещеннейшего Романа, епископа Конотопского и Глуховского

Счетчик

Суббота, 11 Январь 2014 19:41

Храм Покрови Богородиці села Алтинівки

Оцените материал
(4 голосов)

Храм Покрови Богородиці

села Алтинівки

 

         Храм Покрови Богородиці, розташований у центрі села, відзначає місце старовинного громадського центру. Хрещата безбанна церква стоїть на підвищенні, виходячи східним (вівтарним) фасадом на вісь головної вулиці. Церква є архітектурним акцентом серед одноповерхової садибної забудови. Нині, внаслідок втрати бані (куполу), церква не відіграє ролі архітектурної домінанти.

         Храм "…Покрова Богородицы основан в 1829 г. При копаніи рвов оказались здесь кости умерших в большом числе, похороненных в давнее время. Самыми усердными деятелями при его построеніи были козак Лукьян Федченко, священник Христофор Вербицкій и помещик Михаил Бутович. В сем храме (есть) икона с частицами св. мощей, писанная в 1760 г. На иконе изображены: посредине знаменіе Богородицы, по сторонам св. Николай, мучен. Гурій, Самон и Авив; здесь же за дверцами частицы мощей мчч. Гурія, Самона и Авива. На другой стороне арх. Михаил и мч. Пётр. Во время холеры с сею иконою ходили вокруг села и верующіе спасались от смерти" (відомості за 1874 р.; нині цієї ікони в Покровській церкві вже немає. – прим. авт.) [3, 366].

         Церква зводилась за "образцовым проектом № 5" із "Собрания планов, фасадов и профилей для строения каменных церквей", опрацьованого в 1824 р. санкт-петербурзькими архітекторами Авраамом Михайловим і Йосипом Шарлеманем. Цей проект доопрацювали в Будівельній експедиції Чернігівського губернського правління: сторона підкупольного квадрата була зменшена на 2 м, хрестові склепіння рамен замінено на циліндричні, стіни влаштовано суцільними, без ніш в інтер'єрі. Будівництво церкви завершено, орієнтовно, в 1834 р. (цим роком датовано перші метричні книги). Є фрагментарні відомості про її освячення в 1843 р. Церква була хрещатою в плані, однобанною, з дзвіницею на західному фасаді [1, 380-381].

         Церкву Покрови Богородиці збудували на місці, де в ХVІІ-ХVІІІ ст. розміщувалась дерев’яна церква Козьми і Даміана. Після зведення нового храму алтинівці вирішили змінити назву (якщо це дійсно залежало від жителів села). Цей вибір можна пояснити тим, що на той час близько 90 % жителів Алтинівки становили козаки. А Богородиця, як відомо, з давніх-давен є покровителькою козацтва. Тому козаки, ще із запорізьких часів зводили церкви на честь Покрови Богородиці.

         У 1937 р. більшовики намагалися зруйнувати Покровський храм. Але Корній Цирулік (голова місцевого колгоспу) запропонував перетворити його на зерносховище. Тому зруйнували центральний купол та дзвіницю, яка прилягала до церкви із західної сторони. У церкві деякий час зберігали зерно. З приходом у село німців (вересень 1941 р.) службу в церкві відновили. Після визволення села від німців (вересень 1943 р.) церкву знову використовували як зерносховище [2, 18]. У повоєнний період її кілька разів відкривали та закривали (під час правління М. Хрущова (1953-1964) відновилися гоніння на церкву). У цей час окремо від церкви збудували дзвіницю. У ній є 4 дзвони, найбільший з них – 1782 р.

   Тривалий період атеїзму та утисків Церкви був причиною втрати духовності та варварського ставлення до храмів. У 70-х рр. із Покровської церкви, під виглядом реставрації, вивезли цінні ікони. Їх так і не повернули. У 1995 р. відбулося пограбування. У когось піднялась рука на церковне майно. Викрали чашу та ікони. Зловмисників так і не знайшли. У 2004 р. з церкви викрали два євангеліє. У 2008 р. викрали срібний хрест, плащаницю та ікону Богородиці. Всі ці події викликають смуток.

         19 квітня 2009 р. на Великоднє свято до Алтинівки вперше було привезено Благодатний вогонь.

         На фоні тотального більшовицького знищення релігійних споруд у 20-х та 30-х рр. ХХ ст. факт вціління Покровської церкви можна вважати справжнім дивом. У наш час важко судити про те, наскільки змінилася церква після часткового її руйнування більшовиками. Як було вже сказано вище, Покровська церква мала два куполи. Перший – великий – над основним залом, другий – над дзвіницею. Від дзвіниці, що прилягала до церкви із західної сторони, зберігся фундамент, який обновили в 1997 р.

         Від первинного ансамблю Покровської церкви до нашого часу зберігся основний зал, що разом із прибудовами формує хрещату структуру. Нині вона п'ятидільна, симетрична щодо двох взаємноперпендикулярних осей. Прямокутні рамена (архітектурні елементи, які виконуються функцію опори) дуже короткі, перекриті циліндричними склепіннями. Широкі півциркульні підпружні арки несуть циліндричний підбанник за допомогою сферичних трикутних пандативів (елементи архітектурної конструкції, що забезпечують перехід від квадратного в плані підкупольного простору до округлого куполу або його барабана). Нині підбанне кільце зашите плоскою дерев'яною стелею.

         Зовні церква не вражає ні пишністю, ні монументальністю. Швидше навпаки – впадає у вічі простота і буденність, оскільки храм практично не має архітектурних елементів, які традиційно притаманні релігійним спорудам. Образ храму суворий і стислий (лапідарний). Домінує нерозчленована гладінь білих поштукатурених стін. Східний, південний та північний фасади оживляються мотивом переопрацьованого вікна палладіанського стилю. Усередині барельєфних арочних ніш (заглиблень), обабіч вівтарного вікна та дверей північного та південного притворів, розміщуються барельєфні прямокутні колони. Вони несуть на собі багатолінійний карниз, над яким розміщується півколове вікно з діагонально-сітчатими ґратами. Фасади увінчуються пологим трикутним фронтоном з тонкопрофільованим (багатолінійним) карнизом.

         Входи до церкви влаштовано з трьох сторін. Перед північним входом знаходиться ґанок, перед південним – верандоподібна прибудова (тамбур), що повністю прикриває вищеописаний фасадний декор. На західному фасаді, після руйнування дзвіниці, арка проходу була замурована, і тут було влаштоване вікно невеликого розміру. У 1997 р. західний вхід до церкви відновили. Під час проведення будівельних робіт з'ясувалося, що арка проходу була замурована цеглою дуже низької якості. Можливо, це було додатковою причиною того, що церкву не зруйнували повністю, через неможливість використання будівельного матеріалу для іншого призначення (або ж прохід замурували битою цеглою, що залишилась від руйнування дзвіниці).

         Інтер'єр церкви декоровано дещо різноманітніше, ніж фасади. Пілони (масивні, звичайно прямокутні колони, що слугують опорою склепінь) відділені від арок енергійно профільованими багатообломними карнизними тягами (гуртами). Такий самий гурт проходить в основі підбанника над пандативами. Стіни поштукатурено і побілено.

    На стінах частково збереглися олійні мальовання середини ХІХ ст. На пандативах в овальному обрамленні зображені Євангелісти. На стінах північного та південного притворів у прямокутних рамках знаходяться сюжетні багатофігурні композиції "Усікновення глави Іоанна Предтечі" (на південній стіні) та "Несення хреста" (на північній стіні). На пілонах в аркових орнаментованих рамках розміщуються малофігурні композиції "Благовіщення" (з півдня) та "Різдво Ісуса Христа" (з півночі). На стінах західного притвору в аркових орнаментованих рамках знаходяться зображення святих: з південного боку – св. Антоній Печерський, із північного – прп. Меланія. Останні малюнки, в зв’язку з руйнуванням дзвіниці в 1937 р., представлені фрагментами (можна припустити, що поруч зі св. Антонієм Печерським було зображення св. Феодосія Печерського). Іконостас історико-мистецької цінності не має.

         Церкву збудовано з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині, стіни поштукатурено і побілено. Товщина стін сягає 1,3 м. Розміри в основі зі сходу на захід – 21 м, висота до вершини даху – 14 м. Підлога з дощок. Дах по дерев'яних стропилах. Над основним залом – чотирисхилий, над прибудовами – двосхилий, вкритий шифером.

         У цілому, Покровська церква с. Алтинівки була традиційним варіантом двоверхого храму, що були досить поширені на Кролевеччині в ХІХ-ХХ ст. Нині, після руйнування дуже великої кількості храмів у 20-30-х рр. ХХ ст., вона є досить рідкісною на Сумщині архітектурною пам'яткою пізнього класицизму, що пов'язана з типовим проектуванням петербурзьких архітекторів. Церква такого типу символізує собою корабель, що пливе у бурхливому морі буденного життя.

   З грудня 1992 р. пам’ятник архітектури Покровський комплекс, що включає в себе Покровську церкву (муровану) 1829 р. та церковнопарафіяльну школу (муровану) поч. ХХ ст., згідно з розпорядженням представника президента України, перебуває під охороною держави. Їх включено до Зводу пам’яток історії та культури України й поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 275 [1, 381].

         На жаль, коштів на ремонт цих споруд не вистачає, тому вони перебувають далеко не в ідеальному стані.

 

Список використаних джерел

 

1.      Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К.: Видавничий дім А.С.С., 2005. – 586 с.;

2.      Карась А. В. З історії м. Кролевця. – Суми: ВВП "Мрія"-ЛТД, 1995. – 32 с.;

3.      Филарет Гумилевский Историко-статистическое описание Черниговский епархии. – Книга 5. – Чернигов: Зем. типография, 1874. – С. 364-368;

 

Боровик Іван Володимирович, Сахно Анатолій Володимирович

с. Алтинівка

Прочитано 143 раз Последнее изменение Суббота, 11 Январь 2014 19:46