По благословению Преосвещеннейшего Романа, епископа Конотопского и Глуховского

Счетчик

Воскресенье, 26 Октябрь 2014 19:57

Храм Покрови Богородиці с.Алтинівка

Оцените материал
(0 голосов)


Храм Покрови Богородиці

 

        Третій храм Алтинівки Покрови Богородиці, розташований у центрі села, відзначає місце старовинного громадського центру (історичний майдан Алтинівки). Хрещата безбанна церква стоїть на насипному підвищенні, виходячи східним (вівтарним) фасадом на вісь головної вулиці (Чайківки). Церква є архітектурним акцентом серед одноповерхової садибної забудови. Нині, внаслідок втрати бані (куполу), церква не відіграє ролі архітектурної домінанти.

        Храм "…Покрова Богородицы основан в 1829 г. При копаніи рвов оказались здесь кости умерших в большом числе, похороненных в давнее время. Самыми усердными деятелями при его построеніи были козак Лукьян Федченко, священник Христофор Вербицкій и помещик Михаил Бутович. В сем храме (есть) икона с частицами св. мощей, писанная в 1760 г. На иконе изображены: посредине знаменіе Богородицы, по сторонам св. Николай, мучен. Гурій, Самон и Авив; здесь же за дверцами частицы мощей мчч. Гурія, Самона и Авива. На другой стороне арх. Михаил и мч. Пётр. Во время холеры с сею иконою ходили вокруг села и верующіе спасались от смерти" (Відомості за 1874 р.; нині цієї ікони в церкві вже немає.) [3, 366].

        Церква зводилась за "образцовым проектом № 5" із "Собрания планов, фасадов и профилей для строения каменных церквей", опрацьованого в 1824 р. санкт-петербурзькими архітекторами Авраамом Михайловим і Йосипом Шарлеманем. Цей проект доопрацювали в Будівельній експедиції Чернігівського губернського правління: сторона підкупольного квадрата була зменшена на 2 м, хрестові склепіння рамен замінено на циліндричні, стіни влаштовано суцільними, без ніш в інтер'єрі. Будівництво церкви завершено, орієнтовно, в 1834 р. (цим роком датовано перші метричні книги). Є фрагментарні відомості про її освячення в 1843 р. Церква була хрещатою в плані, однобанною, з дзвіницею на західному фасаді [2, 380-381].

        Як було вже сказано вище, церкву Покрови Богородиці збудували на місці, де в ХVІІ-ХVІІІ ст. розміщувалась церква Козьми і Даміана. Після зведення нового храму алтинівці вирішили змінити назву (якщо це дійсно залежало від жителів села). Цей вибір можна пояснити тим, що близько 90 % жителів Алтинівки становили козаки. А Діва Марія, як відомо, з давніх-давен є покровителькою козацтва. Тому козаки, ще із запорізьких часів зводили церкви на честь Покрови Богородиці.

        У 1937 р., під час другої хвилі гонінь на Руську Православну Церкву, більшовики намагалися зруйнувати й цей храм. Але Корній Цирулік (голова місцевого колгоспу ім. Сталіна) запропонував перетворити його на зерносховище. Тому зруйнували лише центральний купол та дзвіницю, що прилягала до церкви із західної сторони, а основна частина споруди, на щастя, вціліла. У церкві деякий час зберігали зерно. З приходом у село німців (вересень 1941 р.) службу в церкві відновили. Після визволення села від німців (вересень 1943 р.) церкву знову використовували як зерносховище [4, 18]. У повоєнний період її кілька разів відкривали та закривали (Під час правління М. Хрущова (1953-1964) відновилися гоніння на Церкву.). У цей час окремо від церкви збудували дзвіницю. У ній є 4 дзвони (найбільший – 1782 р.).

 

 

 

Мал. № 1 План Покровської церкви

 

        На фоні тотального більшовицького знищення релігійних споруд у 20-х та 30-х рр. ХХст. факт уціління Покровської церкви можна вважати справжнім дивом. У наш час важко судити про те, наскільки змінилася Покровська церква після часткового її руйнування більшовиками. Як було вже сказано вище, церква мала два куполи. Перший – великий – надосновним залом, другий – над дзвіницею. Від дзвіниці, що прилягала до церкви із західної сторони, зберігся фундамент, який обновили в 1997 р.

        Від первинного ансамблю Покровської церкви до нашого часу зберігся основний зал, що разом із прибудовами формує хрещату структуру. Нині вона п'ятидільна, симетрична щодо двох взаємноперпендикулярних осей. Прямокутні рамена (архітектурні елементи, які виконуються функцію опори) дуже короткі, перекриті циліндричними склепіннями. Широкі півциркульні підпружні арки несуть циліндричний підбанник за допомогою сферичних трикутних пандативів (елементи архітектурної конструкції, що забезпечують перехід від квадратного в плані підкупольного простору до округлого куполу або його барабана). Нині підбанне кільце зашите плоскою дерев'яною стелею.

        Зовні церква не вражає ні пишністю, ні монументальністю. Швидше навпаки – впадає у вічі простота і буденність, оскільки храм практично не має архітектурних елементів, які традиційно притаманні релігійним спорудам. Образ храму суворий і стислий (лапідарний). Домінує нерозчленована гладінь білих поштукатурених стін. Східний, південний та північний фасади оживляються мотивом переопрацьованого вікна палладіанського стилю. Усередині барельєфних арочних ніш (заглиблень), обабіч вівтарного вікна та дверей північного та південного притворів, розміщуються барельєфні прямокутні колони. Вони несуть на собі багатолінійний карниз, над яким розміщується півколове вікно з діагонально-сітчатими ґратами. Фасади увінчуються пологим трикутним фронтоном з тонкопрофільованим (багатолінійним) карнизом.

        Входи до церкви влаштовано з трьох сторін. Перед північним входом знаходиться ґанок, перед південним – верандоподібна прибудова (тамбур), що повністю прикриває вищеописаний фасадний декор. На західному фасаді, після руйнування дзвіниці, арка проходу була замурована, і тут було влаштоване вікно невеликого розміру. У 1997 р. західний вхід до церкви було відновлено. Під час проведення будівельних робіт з'ясувалося, що арка проходу була замурована цеглою дуже низької якості. Можливо, це було додатковою причиною того, що церкву не зруйнували повністю, через неможливість використання будівельного матеріалу для іншого призначення (або ж прохід замурували битою цеглою, що залишилась від руйнування дзвіниці).

        Інтер'єр церкви декоровано дещо різноманітніше, ніж фасади. Пілони (масивні, звичайно прямокутні колони, що слугують опорою склепінь) відділені від арок енергійно профільованими багатообломними карнизними тягами (гуртами). Такий самий гурт проходить в основі підбанника над пандативами. Стіни поштукатурено і побілено. На стінах частково збереглися олійні мальовання середини ХІХ ст. На пандативах в овальному обрамленні зображені Євангелісти. На стінах північного та південного притворів у прямокутних рамках знаходяться сюжетні багатофігурні композиції "Усікновення глави Іоанна Предтечі" (на південній стіні) та "Несення хреста" (на північній стіні). На пілонах в аркових орнаментованих рамках розміщуються малофігурні композиції "Благовіщення" (з півдня) та "Різдво Ісуса Христа" (з півночі). На стінах західного притвору в аркових орнаментованих рамках знаходяться зображення святих: з південного боку – св. Антоній Печерський, із північного – прп. Меланія. Останні малюнки, в зв’язку з руйнуванням дзвіниці в 1937 р., представлені фрагментами (можна припустити, що поруч зі св. Антонієм Печерським було зображення св. Феодосія Печерського). Іконостас історико-мистецької цінності не має.

        Церкву збудовано з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині, стіни поштукатурено і побілено. Товщина стін сягає 1,3 м. Розміри в основі зі сходу на захід – 21 м, висота до вершини даху – 14 м. Дах по дерев'яних стропилах. Над основним залом – чотирисхилий, над прибудовами – двосхилий, вкритий шифером.

        У цілому, Покровська церква с. Алтинівки була традиційним варіантом двоверхого храму, що були досить поширені на Кролевеччині в ХІХ-ХХ ст. Нині, після руйнування дуже великої кількості храмів у 20-30-х рр. ХХ ст., вона є досить рідкісною на Сумщині архітектурною пам'яткою пізнього класицизму, що пов'язана з типовим проектуванням петербурзьких архітекторів. Церква такого типу символізує собою корабель, що пливе у бурхливому морі буденного життя.

 

Церковно-приходська школа

 

        На початку ХХ ст. поруч із Покровською церквою була збудована церковно-приходська школа. Ця споруда разом із церквою св. Покрови складає єдиний архітектурний комплекс, що перебуває під охороною держави [2, 381]. Будівля виходить чолом на головну вулицю села. Вона одноповерхова, Г-подібна в плані, відзначається скромним та виразним декором. Стіни членують лопатки й вінчає карниз зі смугами зубчиків і поребрика (ряд цеглин, укладених під кутом до зовнішньої поверхні стіни). На чоловому фасаді є двовіконний ризаліт (частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду). Він увінчаний фронтоном (верхня частина фасаду, що має трикутну форму). Прямокутні вікна акцентовано сандриками з трикутною середньою частиною (архітектурна прикраса, карниз над вікнами на фасаді будинку).

        Будівля зведена з місцевої червоної цегли на вапняно-піщаному розчині. Фасади первісно не штукатурилися і не білилися, нині вони побілені. Підлоги з дошок. Перекриття плоскі, по дерев'яних балках, дах чотирисхилий, над ризалітом – двосхилий, по дерев'яних стропилах, укритий шифером.

        З грудня 1992 р. пам’ятник архітектури Покровський комплекс, що включає в себе Покровську церкву (муровану) 1829 р. та церковнопарафіяльну школу (муровану) поч. ХХ ст., згідно з розпорядженням представника президента України, перебуває під охороною держави. Їх включено до Зводу пам’яток історії та культури України й поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 275 [2, 381].

 

Прочитано 156 раз